Хлопець і подумати не міг, що колись його зацікавить шиття. Як став успішним бізнесменом – читайте далі.

Цікаво Ідеї успішного бізнесу онлайн: 7 речей, які купуватимуть найчастіше у 2021 році

Зараз сумки ручної роботи бренду Horondi коштують понад тисячу гривень, а ще 12 років тому Горонді жив на вулиці.

Сашко Горонді родом з Мукачево. В один момент йому довелось поїхати у Львів, адже хлопець переховувався від закарпатської банди. Він і сам був у ній 6 років.


Безпритульний Сашко Горонді став бізнесменом / Фото ukrainer

Кримінальна банда та їжа зі смітників

У кримінальну групу його втягнув однокласник. Відтоді було все, зокрема й бійки та крадіжки. Вже у 17 років Горонді засудили до 2 років умовно за розбій.

Я був безнадійною людиною – жодного натяку, що я чогось досягну,
– розповів хлопець.

Одразу після вироку Горонді сказав собі, що не хоче більше залишатися в банді, але вийти з неї теж було не так просто. Йому погрожували фізичною розправою.

Горонді вирішив взяти квиток у Львів і більше не повертатись. Він був переконаний, що з судимістю його точно ніхто не візьме працювати, а тому роботу не шукав – хлопець просто жив на вулиці.

Їжу шукав на смітниках, ходив по неї до протестантської церкви. Поки на вулиці було тепло – спав просто надворі. Згодом облаштувався на горищі будівлі біля вокзалу.

Якось взимку він дізнався про "Оселю", яка допомагає безпритульним, і пішов туди.

Перші спроби у роботі

Горонді певний час жив у "Оселі". Хлопець майстрував корпусні меблі, але ця робота йому не подобалась. Він вставав зранку та йшов її виконувати, аби заробити гроші. Згодом засновниця та керівниця притулку Олеся Саноцька запропонувала йому навчитися обтягувати меблі. Горонді погодився.


Олеся Саноцька / Фото ukrainer

Йому подобалась нова робота, однак не довго. Хлопець відчував, що це – не його, а тому у 22 роки задумався, чого ж хоче насправді.

Спробував шити. Це була одна зі списку професій, які я хотів спробувати. Мені подобався одяг, однак шити його не виходило. Тому знайшов для себе в цьому просто арттерапію,
– сказав Горонді.

За його словами, шиття заспокоювало та давало зрозуміти, що він робить те, що до душі.

Крок до рюкзаків

Почалось все з того, що Горонді й сам хотів собі придбати рюкзак, але не мав на нього грошей. Вийшов з ситуації легко – пошив його самостійно, але результат не вразив. Однак рук не опускав.

Зверніть увагу Які стартапи будуть перспективними в найближчому майбутньому: думка експерта

Хлопець обтягував меблі, паралельно працював адміністратором у соціальному гуртожитку, а тому за шиття брався після 6 години вечора й міг сидіти до опівночі. Горонді наголосив, що це заняття його не втомлювало – він отримував задоволення.

Мені шити подобалося більше, ніж гуляти чи дивитися серіали,
– запевнив він.

Згодом рюкзаки почали купувати його друзі, однак сам Горонді й досі критично ставився до своєї роботи, а тому нікому в "Оселі" про це не розповідав. Поки одного разу там не влаштували гаражний розпродаж.

Засновниця спільноти змусила хлопця пошити 10 рюкзаків. Їх розкупили за пів години.


Успіх рюкзаків вразив усіх / Колаж 24 каналу

Підтримка відомих людей дала крила

Горонді запевнив, що досяг успіху завдяки людям, які траплялися на його шляху. Один з них – поет та журналіст Володимир Бєглов, з яким Горонді познайомився через спільну подругу.

Бєглов купив в нього наплічник та зробив про це допис у фейсбуці. Пізніше про нього розповів письменник, журналіст і громадський діяч Богдан Логвиненко. Саме ці публікації про наплічники й поклали початок справі. Після цього – почали купувати частіше.

Варто прочитати Зручне вивчення мов: як українським стартапом Preply користуються у всьому світі

Перші кредити та борги

Горонді зауважив, що перші 2 роки не вилазив з кредитів і боргів, йому бракувало знань і навичок в бізнесі. Було навіть таке, що Горонді ночами працював, а наплічник продавав за собівартістю. Підняти ціну соромився, бо недооцінював свою роботу.

Грошей на зарплати не вистачало. Не було й коштів, аби заплатити за оренду та обладнання. Щоб покрити витрати та платити людям зарплати – постійно брав і повертав кредити до банку.

Ще брав у борг у знайомих. Найбільше боргував 30 тисяч гривень. Зараз це смішні гроші, але тоді, 4 роки тому, сума для мене була величезною,
– сказав Горонді.

Хлопця заспокоювало лише одне – відчуття, що це справді його справа.

"Можливо, мені було не так страшно, тому що я починав із самого дна. Не було куди нижче падати. Не було чого втрачати", – підсумував підприємець.

Горонді піднімав ціну на рюкзаки поступово. Спочатку до 600 гривень, за 2 роки – до 900 гривень.

Станом на сьогодні найдешевший наплічник від Horondi можна купити за 1450 гривень. Зараз хлопець не має кредитів в жодному з банків.

Що відомо про майстерню Horondi

  • Вона розташована за 30 хвилин від центру Львова.
  • У ній працюють 5 людей, включно з Сашком.
  • Троє шиють, один займається розкрійкою тканин і відправляє замовлення, ще одна людина – веде соцмережі й стежить за вчасними відправленнями.
  • Сашко Горонді й досі особисто шиє рюкзаки разом з найманими працівниками.